Творення світу і людини

Життя на Землі, за вченням саєнтології, з'явилося внаслідок дії нематеріальної статики життя, що відображається на кінетиці фізичного Всесвіту. Всі живі істоти створені із матерії і енергії, існують у просторі і часі, одушевлені тетою. Тобто на початку, до створення матеріального всесвіту існували лише тетани (безплотні, які не мають маси, об'єму, але всезнаючі, всемогутні, безсмертні, такі, що можуть створювати все). Тетани створили МЕСТ (Matter, Energy, Space, Time — матерію, енергію, простір і час). Таким чином, життя не є ні випадковим, ні безцільним, а Всесвіт не має ні початку, ні кінця у потоці часу.

Більш детально походження фізичного Всесвіту з точки зору саєнтології описані у праці "Фактори", яка складається із 30 аксіом. Наведемо кілька із них: "1. До початку була Причина, і єдиною метою Причини було створення наслідку; 2. Від початку і навіки є рішення, і це рішення — БУТИ; 3. Перша дія бутійності — це прийняти точку бачення".^*

^* "4. Друга дія бутійності — розмістити на відстані від точки бачення точки для бачення, які є точками протяжності; 5. Таким чином створено простір...; 7. І точки бачення пов'язані із точками протяжності, і між ними існує взаємообмін. Так створюються нові точки протяжності. Так з'являється спілкування; 8. І так появляється світло; 9. І так появляється енергія; 10. І так появляється життя...". В подальших аксіомах пояснюється основні принципи руху, поява матерії і її ділення на "класи", виживання, всесвіти (яких три — створений однією точкою бачення, іншою точкою бачення і спільною дією точок виживання), поява смерті, поява задоволення і болю, емоцій, мислення тощо.

10

Отже, стверджується, що "спочатку була причина". В порівнянні з християнським "Спочатку було слово" (Ів 1:1) стає помітно, що в результаті спроби специфічної "на потребу часу" перетрансформації концептуального базису християнства, залишаються лише ті його характеристики, які не суперечать постмодерним вимогам. Тобто концепт зводиться до свого сегменту, адже причина міститься в слові, як смисл, що є сутнісною, причиною будь якого слова. Причина прагне наслідків, а Творче Боже Слово християнства прагне своїх наслідків — творення світу. Проте в християнській онтології ми зустрічаємося із смисловою структурою світу (слово — це перш за все смисл, який ним виражається), а в саєнтологів — із систематизованою формалізованою структурною моделлю (в яку, при потребі, можна легко вписати будь-які знані нами смисли).

Смислова модель світу необхідно вже є певним цілісним (і замкненим) описом реальності, що має свої встановлені беззаперечні істинні засновки. В християнській парадигмі визначення Абсолютного суб'єкта творіння, Бога-Творця, уможливлює і відповідний йому смисловий опис реальності, здійснений за наявності єдиної незаперечної істини. Натомість саєнтологи, згідно з постмодерними закликами до плюральності й діалогічності та визнанням принципової можливості множинності істин (як спротив глобалістичним тенденціям нівеляції автономії особи), надають можливість описати кожному реальність за їхньої схемою індивідуально (наповнюючи її власними відповідними смислами та значеннями). Нічого дивного, що при такому підході, на думку самого Л.Рона Хаббарда: "Саєнтолог вже на початку свого шляху починає уявляти собі природу всесвіту. Він розуміє, що все це не сталося спонтанно в один прекрасний день на основі якоїсь наукової формули, і він здогадується, що у всіх цих явищ має бути Автор. І саєнтолог також усвідомлює, як це не дивно, свою власну співпричетність".¹

¹ Див.: Доктрина саентологической религии // Саентология. Теология и практика современной религии. Справочная работа, представленная Международной Церковью Саентологии. — Копенгаген: Нью Эра, 1998. — С. 19.

11

Отже, вважають саєнтологи, якщо й існувала якась "іскра", яка перетворила доісторичний "бульйон" в живий організм, то ця іскра була не електричною енергією МЕСТ, що бездумно створила "вдалу" гальванічну напругу. Це був сповнений творчою волею духовний елемент тети, який зробив перший крок на шляху створення і підкорення МЕСТ.

Розділення тети і МЕСТ спричиняє смерть. Проте, вчать саєнтологи, тетан - індивідуальна одиниця життєвої енергії. Тобто особистість не належить світу матерії, енергії, простору і часу. І тому він не припиняє існування зі смертю тіла. Він безсмертний. Звідси виникає центральна тема саєнтології - "Творець, що ув'язнений своїм творінням і втратив свободу". Мається на увазі потрапляння тети у залежність до МЕСТ, що в саєнтології розцінюється як космічна катастрофа. Усвідомлення цієї катастрофи - перший крок до звільнення, яке досягається лише індивідуальними зусиллями людини.

12