Розуміння Верховної Істоти

Р.Хаббард писав, що людина, яка не поділяє віри у Верховну Істоту, не є людиною в повному значення цього слова: "Жодна культура у світовій історії, за винятком глибоко аморальних і затухаючих, не обійшлася без твердження про існування Верховної Істоти".² Незважаючи на таке поцінування віри, саєнтологи, на відміну від інших релігій, де дають, нехай навіть дуже наближені, але характеристики Верховної Істоти (ім'я, властивості), не визначають Бога, не описують Його природу і характер.

"Саєнтологія відрізняється від інших релігій тим, що вона не робить спроб описати в точності природу і характер Бога. В саєнтології передбачається, що виконуючи релігійні практики, кожний індивідуум прийде до свого власного розуміння Бога і всіх восьми динамік. Таким чином, людина розвиває розуміння своїх відносин з Верховною Істотою протягом часу, в міру того, як вона починає осягати кожну попередню з семи динамік і брати участь у них.....Так, притримуючись релігійному шляху саєнтології, людина

² Саентология. Теология и практика современной религии. — С. 26.

До цієї сторінки є ілюстрація.

13

вступає в такий зв'язок з Верховною Істотою, який являється справді особистим і індивідуальним".¹

Отже, саєнтологія, згідно з постмодерновими поглядами на доконцептуальні основи буття, позбувається традиційного для європейської культури концепту Бога і проголошує замість нього Вищий системний рівень, досягти якого можна лише з узгодженням усіх попередніх системних рівнів. Однак така доконцептуалізація чи "функціалізація" Бога, який тепер стає лише вищим рівнем організаційної системи, одночасно і дещо розмиває особистісні межі людини. Остання у цьому сенсі постає як системне включення, що функціонує у всіх Восьми динаміках. Людина стає індивідуально-всезагальною з акцентацією на індивідуальність, оскільки всезагальне проходить через цю індивідуальність, визначаючи її феноменологічну наявність. Всезагальною вона є тією мірою, якою включена у всезагальне виживання інших людей, живих організмів, природи, Всесвіту і навіть Бога.

Саєнтологи стверджують, що таким чином вони посилюють індивідуальний духовний потенціал людини, сприяють її особистісному зросту. "Саєнтологія прагне привести людину до нового рівня духовної свідомості, коли вона зможе зробити свої власні висновки щодо природи Бога (чи Верховної Істоти чи безкінечності) і щодо того, що очікує її після цього життя". Тому, подібно до більшості східних релігій, в Саєнтології спасіння досягається через особистісне духовне зростання і просвіту. Саєнтологи щиро вважають, що Бог допомагає тим, хто допомагає сам собі. Вони вважають, що кожна людина має відповіді, які розкривають таємницю життя. А тому все, що потрібно людині — це усвідомити ці відповіді. "Людина звикла шукати готові відповіді на запитання. Саєнтологія вимагає, щоб людина думала самостійно і таким чином допомогла собі стати більш розуміючою, здатною, щасливою і здоровою".² Однак яскраво виражений індивідуалізм і прагматизм даного твердження демонструє характерні ознаки західного типу

¹ Доктрина саентологической религии // Саентология. Теология и практика современной религии. Справочная работа. — С. 25-26.
² Там само.

14

мислення, сформованого під впливом християнської світоглядної парадигми на основі витвореного останнім часом раціоналізму, антропо-егоцентризму та прагматизму.

З іншого боку, на противагу авраамістичній традиції, саєнтологія знімає непроникну межу між людиною і Богом, творінням і творцем. Адже на звання творця конкретної феноменальної реальності, або тети-МЕСТ, тепер претендує Тетан, або "сама людина". Отже, проголошується принципова досяжність розуміння і усвідомлення восьмої динаміки оперуючим тетаном. Більше того, стверджується, що восьма динаміка є продовженням всезагального процесу виживання на найвищому — восьмому — системному рівні. І досягається це лише за умови гармонізації і виконання функції виживання на всіх попередніх динаміках. Ця система природно включає в себе всі попередні. Деякі дослідники вважають, що тут ми можемо вбачати аналогію з процесом богодосягнення, "кульмінацією якого являється ототожнення з Кінечною Істиною чи Богом".¹

Роль саєнтології в цьому процесі богодосягнення — визначаюча. Хаббард вважав, що лише через посередництво саєнтології "людина ...отримує можливість підвищувати рівень виживання і брати участь в усіх цих динаміках. Таким чином, в міру того, як саєнтолог розширює своє усвідомлення, співпричетність і відповідальність перед зовнішнім світом відповідно вищезгаданим динамікам, він зрештою досягне восьмої динаміки: виживання в формі Безкінечності чи Верховної Істоти".²

З цього можна зробити висновок, що у саєнтології Бог виводиться на екзистенційному рівні і стає вищим ступенем досяжності екзистуючого суб'єкта. Американський філософ Джеймс Вільям при аналізі особливостей подібних прагматичних релігій передбачає неминучу трансформацію ідеї бога відповідно до прагматичних вимог: "Згідно з принципами прагматизму, — вважає вчений, — гіпотеза про Бога істинна, якщо вона слугує задоволенню в

¹ Брайент Деррол. Саентология. Анализ и обзор новой религии // Саентология. Теология и практика современной религии. Справочная работа. — С. 187.
² Доктрина саентологической религии // Саентология. Теология и практика современной религии. Справочная работа. — С. 25-26.

15

найширшому смислі слова. Досвід доводить, що вона справді слугує нам і завдання полягає лише в такій її трансформації, яка дозволятиме гармонійно поєднувати цю гіпотезу з усіма іншими робочими істинами".¹

Можна припустити, що саме на цих позиціях і стояли творці саєнтології при обґрунтуванні ними своєї концепції Бога. Адже остання не суперечить і може бути гармонійно поєднана із практично будь-якими сучасними науковими гіпотезами світотворення² та організації людини, і, крім усього, приносить користь останній, оскільки забезпечує (надає методику) зростання її здібностей та самовпевненості, а, отже, сприяє повноцінній самореалізації. Про це у саєнтології сказано так: "Саєнтологія, розроблена Л.Роном Хаббардом, є релігією, яка пропонує точний шлях, що веде до повного і певного розуміння істинної духовної природи людини і її взаємовідносин з самою собою, сім'єю, групами, людством, всіма формами життя, матеріальним всесвітом, духовним всесвітом і з Верховною Істотою, інакше кажучи з безкінечністю".³

Зазначимо, що подібне невербальне розуміння Абсолюту властиве також апофатичній теології (презумпція принципової неможливості висловити словами вищі стани свідомості, оскільки вони можуть спотворити досвід Абсолютного).

¹ Джеймс Уильям. Прагматизм и религия // Джеймс Уильям. Воля к вере. — М., 1997. — С. 312-325.
² Див. напр.: Доктрина Саентологической религии // Саентология. Теология и практика современной религии. Справочная работа. — С. 18
³ Что такое Саентология? Всесторонний справочнк по самой быстрорастущей религии в мире. Основано на работах Л.Рона Хаббарда. — New Era., 1998. — 1005 с. — С. 523.

16