Саєнтологічні релігійні практики (обряди, свята)

На основі включеного спостереження за богослужбовою практикою саєнтологів, вивчення теоретичного обґрунтування виконуваних обрядів, експертна група вважає, що саєнтологічні практики (обряди, свята та ін.) можна кваліфікувати як релігійні.

Після відвідування щонедільних зібрань та обрядів громади саєнтологів у м. Києві та Міжнародної церкви саєнтології (м. Лос-Анджелесі) протягом усього часу проведення експертизи, члени експертної групи констатують, що богослужіння у саєнтологів мають відкритий характер і на них може бути присутній будь-який бажаючий. Богослужбова практика саєнтологів включає в себе: зібрання віруючих по неділях, проведення одітінгів, вивчення основ віри, церемонії, що пов'язані із значними подіями у житті віруючих (наречення імені, шлюб, похорон, висвячення в сан).

У Церкві існує чотири рівні духовної ієрархії: одітор, супервайзер, кейс-супервайзер, капеллан. Їх обов'язки чітко розписанi. Віруючі Церкви діляться на преклірів, клірів та оперуючих тетанів.

У зв'язку із оригінальним розумінням Вищої Істоти, в саєнтологічних службах немає традиційних для авраамістичних Церков молитов^* та поклонінь надприродному. Проте, як відомо, це не єдина релігія, в якій відсутній елемент релігійного поклоніння. Наприклад, у тхеравада-буддизмі мова йде не про вище божество, а про абсолютний закон чи принцип, який не вимагає від послідовників вшанування. Центральним актом богослужіння у буддистських монастирях є мовчазна медитація — зосередження не на вшануванні Бога, а на звільненні від свого "его" і труднощів земного існування. Подібна ситуація існує і в нітерен-буддизмі та буддизмі школи Сока-гаккай (15 млн. вірних поклоняються мандалі, на якій нанесено символи життя та формули абсолютної істини). І навіть у християнській чи мусульманській традиціях є значні

^* Винятком можуть стати лише "Саєнтологічна молитва про повну свободу", якою повинна закінчуватися кожна недільна служба для прихожан, та молитва другу на похоронах. Див.: Саєнтологическая религия: истоки, церемонии, проповеди и службы.— New Era, 1999.

До цієї сторінки є ілюстрація.

27

відхилення від традиційних релігійних практик (молитва, хрещення, проголошення прославлень тощо). Наприклад, квакери хоча й збираються у дусі благоговіння, але не здійснюють традиційні молитви, гімни чи читання псалмів. Більшість протестантських Церков відмовилися від пишних форм богослужбових церемоній і проповідують лише Слово Боже. Ще далі пішли в цьому послідовники Християнської науки, які Бога визначають як "принцип", "правду" тощо.

Тому певним універсальним принципом релігійної практики можна назвати "трансформацію" чи зміну. Посвячений має трансформуватися із одного стану (гріх) в інший (благодать). Хоча, зазначимо, що самого поняття "гріх" в саєнтології не існує — йдеться про деструктивні дії, які спрямовані проти людини чи якоїсь із динамік. Крім того, релігійна практика у більшості випадків утримує віруючих у спільному силовому полі (єдність релігійної групи, її самобутність). Третьою ознакою можна назвати також те, що релігійна діяльність не може бути самоціллю і будь-який релігійний акт повинен розглядатися лише на мові кінцевої мети в цілому кожної конкретної релігії. Більш широке розуміння релігійної діяльності повинне включати також вивчення священних текстів й азів віри, підготовку священнослужителів тощо. Наприклад, вивчення Талмуду в єврейських єшівах чи заучування сутр в дзен-буддистських монастирях мають ритуальний характер. І тому прихильники найбільш ортодоксальних форм іудаїзму вважають вивчення Тори чи не найважливішою формою богослужіння. Щось подібне можна сказати і про Свідків Єгови, в яких богослужіння зводиться до вивчення богослужбових текстів та програмних статей.

Релігійні практики саєнтології у своїй сукупності називаються "технологією" релігії саєнтологія. "Технологія" описує методи застосування принципів чогось, на противагу простому знанню предмету як такого. У інших релігіях є свої відповідники щодо подібних методів, наприклад, сповідь. Проте у саєнтології технологія розроблялася прагматично і базується на знанні фундаментальних законів життя і передбачає серію прорахованих кроків для підняття рівня духовного стану. Тобто в саєнтології

28

поклоніння знаходиться в сфері спілкування. Найбільш ефективно поклоняється той, хто подолає шлях духовного зростання до спілкування із Вищою Істотою.

Маючи віру в існування Верховної Істоти, що стоїть на вершині саєнтологічної космології, релігійні обряди Церкви не включають поклоніння, обожнення і благоговіння, що є основними критеріями релігійного служіння в авраамістичній традиції. Релігійні обряди саєнтологів спрямовані насамперед на покращення розуміння і встановлення більш тісного зв'язку із Верховною Істотою та всім Всесвітом. У цьому значенні саєнтологія більш близька до східних релігій, в яких віруючі теж намагаються прийти до кращого розуміння суті надприродного (принципу чи навіть сили) і укріпити зв'язок із ним.

Як члени Церкви пояснюють необхідність саєнтологічних практик? Згідно віровчення саєнтології безсмертний тета за своєю суттю — хороший. Проте він втратив усвідомлення себе як духовної істоти і користується лише невеличкою часткою своїх природних властивостей. Ця втрата усвідомлення своєї духовної сутності робить людину нещасливою чи змушує її діяти ірраціонально і з не добрими намірами, незважаючи на те, що людина за своєю природою хороша і високоетична.

Проте це "падіння" від досконалості викликане не втручанням Сатани і не природними злими потягами людини (авраамістична релігійна традиція), а власним досвідом тетана в цьому чи минулих життях. У міру накопичення такого досвіду тетан може все більше "заплутуватися" у павутинні матеріального світу. Релігійні практики саєнтології дозволяють тетану визволитися із цього полону — власне, це аналогічно тим концепціям спасіння, які ми зустрічаємо в інших релігіях.

Підготовка кліриків Церкви включає закінчення попередніх курсів, саєнтологічного курсу і курсу священнослужителів. Священики саєнтології здійснюють церемонії та обряди, подібні до тих, які виконуються священнослужителями в інших релігіях. Щонеділі капелан Церкви чи якась інша духовна особа проводить службу для парафіян. Служби відкриті для всіх бажаючих. Під час служби священик говорить на тему, що відноситься до важливого

29

принципу чи обряду саєнтології, пояснюючи при цьому те, як ними можна користуватися в повсякденному житті. Як вже зазначалося, саєнтологія вчить, що людина сама визначає свою духовну долю своїми особистими діями щодо інших, а також дотриманням правил поведінки, викладених у Кредо. Саме тому недільна проповідь часто закликає до дотримання таких форм поведінки, які сприяють усім динамікам.

Кожної п'ятниці проводяться свята на честь тих, хто здійснив якусь послугу на тижні, що минув.

Найважливішими формами релігійної діяльності саєнтологів є навчання і проведення одітінгу (від лат. audire — слухати) різних рівнів. Вони є основою осягнення вищих рівнів духовної свідомості і здібностей.

На відміну від більшості існуючих Церков, де існує система "десятини", у саєнтології пожертвування на Церкву здійснюються як оплата за надані навчальні та духовні послуги. Вартість цих послуг залежить як від рівня перебування віруючого на "Мосту до повної свободи", так і від країни, де він проживає і проходить навчання і одітінг.

"Записи" реактивного розуму під час емоційного й фізичного болю Хаббард назвав "енграмами". До речі, таке пояснення життя і роботи розуму близьке до сінто, згідно з вченням якого весь життєвий досвід людини записується у пам'яті, що схожа на фільм, в якому кожен кадр відповідає певній події в житті людини. Тому в релігійних практиках сінто людина під керівництвом вчителя розмірковує про те, що вона пережила у дитинстві чи навіть у своїх попередніх життях. Метою такої техніки є стимуляція активного сприйняття вірним свого теперішнього життя, того шляху, яким йде зараз. Щось подібне, повторимося, відбувається і в християнській сповіді — людина теж звертається до минулого досвіду і робить його переоцінку з позицій віровчення.

Енграми, на думку Хаббарда, і є причиною і страждань людини, і несправедливості, яка існує у світі. Завдяки позасвідомій природі енграм людина не запам'ятовує свій травматичний досвід, але енграми залишаються в його розумі. Діанетична терапія під назвою "одітінг" дозволяє дослідити енграми і звільнятись від них.

30

За своєю суттю — це розмірковування і переоцінка минулого досвіду, максимально точне відтворення того, що людину турбує в її минулому житті. Сеанс проводить "одітор", який задає питання та уважно вислуховує "прекліра" (людину, яка проходить процедуру одітингу), виявляючи в його розумі сліди енграм. У цьому йому допомагає "електропсихометр" (Е-метр), який вимірює енергію, що виникла в розумі прекліра при виявленні енграми. Вважається, що розумові образи-картинки, що зберігають минулі переживання, мають невелику електричну енергію.

Метою сеансів є звільнення від всіх енграм і, в глобальному — це своєрідний шлях подолання страждань. Знищення енграм дозволяє аналітичному розуму звільнитися від впливу реактивного розуму. Людина стає "кліром", тобто, за версією саєнтологів, відновлює свою сутність, наближається до реалізації максимального потенціалу. Така людина здатна до селф-детермінізму (самовизначення).

Саєнтологи вірять, що людина, яка досягла стану "кліра" може прогресувати по "мосту тотальної свободи", звільняючись від обмежень матеріального тіла і матеріального всесвіту. У цьому випадку вона стає "оперуючим^* тетаном" і досягає безсмертя. За аналогією із станом "звільнення" (мокша) у класичному буддизмі чи сьомою стадією Шляху Бодхісатви до спасіння. На цій стадії (упайя — правильний метод) буддист стає трансцедентальним бодхісатвою, який (подібно оперуючому тетану) більше не прив'язаний до фізичного тіла і якому дароване звільнення від будь-яких бажань в обмін на дар блаженства вільного від власного "его" мислення (нірвана).

Під час одітінгу священик не має права давати ніяких порад і не керує прихожанином. Це — один із головних принципів саєнтології. Тобто процедури одітінга максимально технологізовані, а роль допоміжного суб'єкта в процесі самовисповідування зведено до мінімуму. Тому одітінг можна розглядати і як технологізований процес самовдосконалення. Суть цього процесу в тому, що індивідуум може рухатися вперед на духовному шляху лише в тому разі, коли він знаходить власні відповіді на життєві проблеми. Тобто одітор лише допомагає іншим допомогти самим собі. Це

^* Здатним діяти і управляти.

31

досягається тим, що людині допомагають розглянути його власне життя і покращити свою здатність тверезо оцінювати себе і своє місце у світі, усуваючи ті нашарування життєвого досвіду, які лежали на ньому. Тому під час одітінгу мають ставитися лише точні питання, які базуються на космології саєнтології. Одна із найважливіших ролей у правильно проведеному одітингу відводиться спілкуванню.

Одітінг на рівні "оперуючого тетана" (після досягнення стану клір) використовує також спеціальну процедуру, яка здійснюється наодинці із самим собою. Людина сама собі задає точні запитання і шукає на них відповіді. На цьому рівні мова йде про найвищі істини буття.

Важливим результатом одітінгу є також практичне доведення віруючому (прекліру) того факту, що він і є тим всемогутнім духом, який лише обмежений людською оболонкою. Саме це є суттєвою відмінністю, яка відрізняє саєнтологію від психотехнік чи психотерапії. Адже психотерапія має на меті введення людини в стан адекватного (чи необхідного для даної техніки) самосприйняття, тобто втручання в розумову діяльність. Саєнтологія ж через відкриття людині її минулих життів відкриває людині її триєдність (дух, розум, тіло) та подає надію на визволення тетана від фізичного всесвіту. Таким чином, вона отримує надію на безсмертя, причому не лише у неозорому майбутньому, але й при житті.

Отже, розробка реальної практичної технології самовдосконалення людини — одітінгу — є, на думку саєнтологів, найціннішим досягненням цієї релігії. Адже "створення точних методів і підвищення духовного усвідомлення і здатностей людини", покращує роботу розуму і "відновлює потенціал духовної істоти". І, як зазначено далі у саєнтологічному довіднику, "хоча навіть чисто філософських аспектів робіт Л.Рона Хаббарда було б достатньо, щоб підняти цю цивілізацію на новий рівень, лише одітінг дає точний маршрут, слідуючи яким людина може піднятися до більш високого рівня духовності. Мета одітингу — відновлення здатності людини і її бутійності. Цього можна досягнути двома способами: допомагаючи людині як духовній істоті позбутися будь-яких видів

32

нездатності або ж підвищуючи її здібності. Очевидно, що і те й інше потрібне людині щоб розкрити свій духовний потенціал".¹

Важливою частиною духовної практики саєнтологи вважають інтенсивне вивчення основ релігії, яке складається перш за все із вивчення всіх книг і лекцій Л.Рона Хаббарда.² Вважається, що без вивчення і усвідомлення аксіом і фундаментальних істин, що містяться в Писанні саєнтології, неможливе повне розуміння духовної природи людини. Зокрема відносин між тетаном, розумом і тілом, відносин між тетою і МЕСТ, конкретних способів потрапляння тетана у пастку до фізичного всесвіту.

Навчання є також і способом, за допомогою якого служителі Церкви отримують знання і навички, необхідні для проведення одітінга. Частини Писання організовані за принципом курсів, які відповідають рівням духовного усвідомлення, що обговорюються під час одітінгу. Таке розділення віруючих за різним рівнем підготовки — традиційне для більшості релігій. Наприклад, Ісус говорив: "ще багато маю сказати вам, але ви тепер не в стані вмістити" (Ів. 16:12). Апостол Павло був ще кардинальнішим, розділяючи тверду їжу для зрілих віруючих і молоко для немовлят у вірі (1 Кор. 3: 1-3; Євр. 5: 12-14). Чіткий поділ вірних за рівнем посвячення спостерігається і в новіших за часом утворення Церквах — Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (допускає до особливих церемоній лише тих мормонів, які мають особливі заслуги перед Церквою), п'ятидесятники, Свідки Єгови тощо. Подібні до саєнтологічних стадії духовного розвитку (підготовки) наявні і в християнстві. Досить згадати "Духовні вправи" ("Spiritual Exercises") св.Ігнатія Лойоли чи "Подорож розуму до Бога" св.Бонавентури.

Одітінг певного рівня може проводити лише той священик, який закінчив відповідний курс. Особливо слід відзначити, що навчання у саєнтології відбувається без викладачів за індивідуальними

¹ Что такое саентология? Всесторонний справочник по самой быстрорастущей религии в мире.— С. 81-82.
² Опис процедури навчання достатньо детально описаний у книзі: Что такое саентология? Всесторонний справочник по самой быстрорастущей религии в мире. — С. 3.

33

програмами на основі контрольного листа, де зазначаються необхідні для вивчення списки книг і частини Писання, практичні вправи і порядок їх виконання. Необхідну допомогу студентам надають супервайзери, які, проте, не мають права викладати чи інтерпретувати Писання — вони лише допомагають застосовувати розроблені Хаббардом принципи навчання.

Велика відповідальність за правильність навчання одіторів і правильність застосування процедур одітінгу в церквах лежить на кейс-супервайзерах. Однією із найважливіших його функцій є перевірка записів, зроблених одітором під час сеансу (інформація про застосовані процедури, показники Е-метра і показники прекліру). Кейс-супервайзер визначає також наступну стадію одітінгу.

Суттєва роль у саєнтології відводиться супервайзеру курсу — він навчає одіторів у відповідності до стандартів, встановлених Хаббардом.

Незважаючи на подібність релігійної практики саєнтології до буддизму, церемонії і ритуали саєнтології, зокрема ті, що описані у книзі "Саєнтологическая религия: истоки, церемонии, проповеди и службы",¹ значною мірою нагадують ритуали західних релігій, найбільше — християнства.² Зокрема щонедільна приходська служба є відкритою для людей будь-якої віри і включає: читання "Кредо Церкви саєнтології", проповіді,³ (ґрунтуються на роботах Хаббарда), прослуховування записаної на плівку лекції Хаббарда, групового процесінга (груповий одітінг)⁴ для прихожан. Закінчується служба читанням "Молитви про повну свободу".

¹ New Era Publications International ApS, 1999.
² Вживається навіть відповідна термінологія — аналой, хресна мати, хресний батько, друзі нареченого і подружки нареченої тощо.
³ Теми проповідей діляться на кілька блоків: "Саєнтологія і духовна свобода" (включає в себе такі теми — "Запрошення стати вільним. Людина може врятувати свою душу", "Верховна Істота", "Людина в пошуках своєї душі", "Керувати життям з допомогою саєнтології", "Абсолютна істина, "Надія людини" та ін.); "Про природу життя" ("Основи життя", "Складові людини та ін.); "Свобода і щастя"; "Сім'я і супружество"; "Етика виживання"; "Створюючи кращий світ".
⁴ "Контакт з оточенням"; "Сприйняття"; "Процес відстані"; "Причина і наслідок"; "Теперішній час"; "Володіння"; "Відчуйте тіло" та ін.

34

Віруючі саєнтології проводять обряди шлюбу,¹ сакральне значення якого в тому, що, за вченням саєнтології, реальність досягається лише шляхом згоди. Тому на весілля обов'язково збираються члени сім'ї і друзі (друга-третя динаміка), яких під час церемонії просять дати згоду на шлюбний союз і побажати молодим довгого і щасливого життя. Ця згода не розглядається символічно — вважається, що присутні на рівні третьої динаміки вносять важливий вклад у майбутнє нової сім'ї.

Важливим обрядом у саєнтології є визнання й найменування немовляти. Він у дечому нагадує обряд хрещення в християнських церквах, оскільки дитина офіційно отримує ім'я. Відмінність у тому, що саєнтологи вважають дитину такою духовною істотою, яка вже жила і ще буде жити. Тобто мета церемонії — допомогти тетану, що прийшов недавно, зайняти нове тіло.² Дитині призначаються хресні батьки, які, разом із фізіологічними батьками повинні стати "стабільними терміналами"³ і дати дитині "всі можливості зрозуміти правила, за якими ми граємо у гру, що називається Життям".⁴ Крім обряду найменування, саєнтологи проводять й "просту церемонію хрещення", яка є спрощеним варіантом найменування немовляти.⁵

¹ Існує кілька різних саєнтологічних весільних церемоній, які відрізняються мірою урочистості (традиційна саєнтологічна церемонія вінчання, проста весільна церемонія, церемонія вінчання з одною обручкою, церемонія вінчання з двома обручками, коротка церемонія вінчання з двома обручками). Зазвичай, саєнтологічна весільна служба майже копіює протестантські чи католицькі весільні служби. Більш урочисті церемонії базуються на поняттях саєнтологічного Писання. Наприклад, священик нагадує всім присутнім про трикутник АРС, що міститься в центрі круга (обручки), і закликає наречених ніколи не забувати його значення.
² Вважається, що під час набуття нового тіла тетан ще не усвідомлює своєї особистості, і церемонія найменування допомагає тетану взнати якнайбільше про нове тіло.
³ Надійними і відповідальними людьми, на яких можна покластися в тому, що вони компетентно виконають свої обов'язки.
⁴ Обряд признания и наречения // Саєнтологическая религия: истоки, церемонии, проповеди и службы.— С. 58.
⁵ Простая церемония крещения // Саєнтологическая религия: истоки, церемонии, проповеди и службы.— С. 60-63.

35

Проводиться також поминання покійників згідно з певними похоронними ритуалами. На церемонії священик закликає присутніх пам'ятати про це і побажати померлому щастя в його новому житті. Проголошується певна молитва-настанова.¹ У саєнтологічному требнику чітко розписано обряд поховання. Саєнтологи вважають, що після смерті тіла тетан потрапляє у між-життєву зону. Він прямує у певне місце, де він "рапортує", вичищає пам'ять і повертається на Землю в нове тіло перед самим його народженням.²

Важливим обрядом в саєнтології є також посвячення в духовний сан. Це стає можливим після завершення спеціального курсу навчання. Кандидат повинен продемонструвати також високий рівень етики і своє бажання безкорисно допомагати людям.

Усі саєнтологічні церемонії найчастіше проводить капелан, хоча право служити має будь-який рукопокладений священик-саєнтолог. Ці служби, що звертаються до духу у відповідності з вченням Церкви, мають на меті надати особливу урочистість цим подіям у житті людини.

Існують також специфічні саєнтологічні свята.³

Вважаємо необхідним підкреслити, що, на наш погляд, у Церкві поступово формується своєрідний культ Засновника. Його бюсти і портрети є обов'язковим атрибутом кожної громади

¹ Похоронная служба // Саєнтологическая религия: истоки, церемонии, проповеди и службы. — С. 121-122.
² Саєнтологи виходять із того, що померлий пішов із цього життя для того, щоб набути нове життя. Але тетан за життя в даному тілі настільки тісно пов'язує тіло із особистістю, що смерть тіла для нього є потрясінням — тетан думає, що певною мірою знищується і він сам. Щоб покращити тетану процес екстеріоризації (виходу із тіла), покійників у саєнтології піддають кремації. — Дет. див.: Хаббард Л.Рон Саєнтологія: основи життя. — С. 141.
³ День народження Засновника (13 березня), спеціальний день вдячності священикам за їх працю (друга неділя вересня), день видруку книги "Діанетика" (9 травня) та день визнання Податковою службою США саєнтології релігійною організацією (1 жовтня 1993 р.), день створення Міжнародної організації саєнтологів (7 жовтня). Крім того, саєнтологи в різних країнах можуть святкувати і місцеві свята. — Дет. див.: Саентологические праздники // Что такое саентология? Всесторонний справочник по самой быстрорастущей религии в мире. — С. 572.

36

саєнтологів. День його народження відзначається як свято всієї Церкви, біографії Засновника малюють образ генія, який з юних літ був покликаний дати взірець "правильного життя". Зазначимо, що в даному випадку маємо не харизматичного сина Божого чи обранця Бога, через якого останній висловлює свою волю (авраамістична традиція), а швидше вчителя, який пройшов сам і показав іншим шлях до спасіння, як це прийнято у індуїстсько-буддистських релігійних традиціях.

Писання саєнтології вимагає того, щоб релігійні служби здійснювалися за незмінними, ортодоксальними формами і способами. А тому, за нашими спостереженнями, не має суттєвих відмінностей (окрім мови богослужіння) між проведенням недільних служб у Міжнародній церкві саєнтології і київській громаді саєнтологів.

Таким чином, ми можемо говорити про релігійну практику, яка основана на прагматично-раціональному ґрунті західного (американського) типу пошуку таких рецептів самовдосконалення людини, від яких в кінцевому рахунку залежить вдосконалення реальності. Сама потреба пошуку таких рецептів виникла в епоху постмодерну, коли традиційні світоглядні парадигми, зокрема домінуюча у західному суспільстві — християнська — переживають кризу. Ця криза полягає перш за все у вимиванні концептуального ядра християнства (нівеляції його базових причинних смислів). Нині християнство вже не виглядає остаточною істинністю чи кінечною реальністю. І від цієї, вже сумнівної концептуальної основи, й відмовляються новостворювані альтернативні світоглядні теорії.

З точки зору творців нових теорій, в т.ч. й саєнтології, криза традиційної світоглядної парадигми полягає перш за все у покладанні її концептуальних основ на віру. А тому, намагаючись запобігти цій помилці, вони відмовляються від покладання будь-чого на віру, і наголошують на принциповій можливості (досвідної) верифікації і раціонального осмислення будь якого положення нової теорії. Понад це, пропонується не теорія, як така, а чітка, точно прорахована методологія вдосконалення наявного стану речей до бажаного (оптимально прорахованого і виправленого).

37

Це задовольняє потребу у відмові від тотальних авторитарних ідеологічних систем, які з точки зору епохи постмодерну виглядають таким, що дискредитували себе саме прийняттям на віру базових (засновкових) постулатів з метою витворення цілісної світоглядної картини дійсності. І, як стверджують саєнтологи, їхня віра — "це система знань, призначена для вивчення. В ній немає нічого авторитарного. Вона цінна саме як система знань".¹

Ця методологія дає оптимістичні перспективи та методи поліпшення психологічного самопочуття людині, яка поступово втрачає в епоху постмодерну самовпевненість, яка базувалася на вірі в наявність істинної остаточної реальності. Ця віра не могла не зруйнуватися під натиском раціоналізму та позитивізму саме тому, що некритично опиралася на віру. Проте ми повинні врахувати, що спроба позбутися увіруваної остаточної істинної реальності може призвести чи призводить, як у даному випадку, до відмови від постулювання абсолютного засновку (Бога), тобто невстановлення концептуальної основи, яка б в майбутньому могла бути спростована.

А тому при наявності кризи традиційної християнської парадигми, але при збереженні методів (зокрема раціональних), витворених під впливом цієї парадигми, остаточної (поняттєво оформленої) світоглядної парадигми не створюється. Це навіть не ставиться за мету засновником саєнтології. Натомість пропонується її стійкий модельний каркас який, при бажанні, людина може наповнювати власними смислами відповідно до індивідуальних знань, очікувань і переконань, що дає їй змогу відчути себе творцем дійсності (співавтором реальності).

Саєнтологи вважають за краще зупинитися на вдосконаленні такої методології, яка могла б суміщатися із світоглядними взірцями як західного, так і східного типу, і була при цьому прикладною, корисною, результативною методикою покращення самопочуття людини епохи постмодерну, людини, яка втратила поняттєво-визначену основу буття як беззаперечну некритичну тотальну істину, покладену на віру. Подібна методологія, безсумнівно, є сприятливою для взаємоузгоджувального соціального діалогу в процесі витворення кращої реальності.

¹ Что такое Саентология? Всесторонний справочнк по самой быстрорастущей религии в мире.— С. 81

38

В процесі своєї діяльності саєнтологи використовують різноманітні символи, які мають чітко виражений релігійний характер, оскільки символізують ті чи інші аспекти віри:

— "хрест саєнтології" — символізує вісім динамік та тріумф духа, який просувається через фізичний всесвіт. Поперечна перекладина символізує фізичний всесвіт, а вертикальна — дух. Хрест символізує підняття духа через хаос фізичного всесвіту. Окрім цього, чотири кінці хреста вказують на чотири сторони світу, символізуючи ту ідею, що духовний розвиток поширюється на всю повноту життя. На кінцях хреста зображаються стандартні геральдичні символи листків і квітів, що символізує повний розквіт людини;

— трикутник АРС — зв'язок між афініті, реальністю і спілкуванням;

— комбінація "S" і подвійного трикутника — означає саєнтологію і два трикутники АРС (афініті, реальність і спілкування) і ЗВК (знання, відповідальність, контроль). Таким чином, вказується, що з прийняттям саєнтології людина набуває можливість контролювати своє життя у всіх аспектах;

— символ ОТ — символізує стан оперуючого тетана;

— трикутник, розділений на чотири сегменти — символ діанетики, де сегменти означають життя і розвиток на перших чотирьох динаміках. Колір усіх сегментів — зелений, що символізує ріст. Простір між сегментами — жовтий, що символізує життя;

— міст — метафора, що символізує духовний прогрес саєнтолога. Ліва сторона моста — маршрут навчання, де духовна свобода досягається шляхом вивчення священного Писання саєнтології. Права — маршрут одітінга, який здійснюється з допомогою священиків саєнтології.

43