На підставі вищевикладеного ми можемо зробити такі висновки:

1. Церква Саєнтології є релігійною організацією оскільки:

1.1. Саєнтологія пропонує своїм членам безсмертя, вічність і сенс життя, що дає вирішальні підстави для кваліфікації її як релігії.

1.2. Її вчення є віровченням — воно містить віру в надприродний світ і надприродні сили, претендує на вирішення граничних, фінальних проблем людського буття; містить ідеї існування після смерті та спасіння, яке досягається — і це відрізняє саєнтологію від інших релігій — через раціональне мислення, емоційний самоконтроль і чітко формульований запит; наполягає на необхідності духовного життя і духовного вдосконалення. Це вчення грунтується у тому числі й на Одкровенні, яке отримав засновник церкви; воно містить розвинуту містику і утопічну програму (очищення планети); моральний код, який є обов'язковим для членів; розрізнення між добром і злом; приписи, які встановлюють відповідальність людини по відношенню Вищої Сили, але не передбачають відповідальність Вищої Сили перед людиною.

1.3. Віровчення Церкви саєнтології з обов'язковістю передбачає комунікацію із трансцедентним, яка (комунікація) спрямована на досягнення тих самих цілей, що і в інших релігіях: очищення особи та реабілітація її душі, що постають як складові довготермінового процесу спасіння; при цьому наукова стилізація не затіняє суто релігійного звернення до трансцендентного. Комунікація включає також, але не зводиться до молитов, які поступово піддаються формалізації (молитви за повну свободу, за справедливість, за мир, за духовний прогрес, за релігійну свободу та інші).

1.4. Церква здійснює колективні служіння, у центрі яких стоїть "служіння словом" або пропаганда вчення церкви і має обрядову систему, колективні церемонії і ритуали, включно із "обрядами переходу", котрі позначені типовими складовими релігійних обрядів (специфічна формалізована процедура; спеціально призначені для здійснення обряду персони; визначена

63

послідовність у часі і просторі; звернення до трансцендентного; звернення до колективної ідентичності).

1.5. Саєнтологічний рух являє собою достатньо типову церковну організацію, яка передбачає лояльність до себе з боку членів, має достатньо розвинуту внутрішню структуру, місцеві, регіональні управління і міжнародний центр, ієрархію служителів, які отримують спеціальну освіту і проходять через ініціацію; корпус осіб, які повністю присвятили себе церкві і погодилися на обмеження у зв'язку із цим.

1.6. Якщо деякі риси саєнтології не відповідають авраамістичній традиції, вони зустрічаються в інших релігійних традиціях — в індуїзмі, буддизмі, синтоїзмі.

1.7. Сукупність вищеперерахованих характеристик вказують на релігійну сутність саєнтології і вирізняють її від деїстичних філософських систем, які мають власні космології і пропонують сенс життя, але не повязують особу із надприродними силами; від індивідуальної магії, яка скеровується на досягнення емпірічних результатів через застосування емпірічних технік від деїстичних організацій таких, до прикладу, як масонські, які визнають існування Великого Архітектора, але чиї обряди не спрямовані на встановлення звязку між ним і людиною.

1.8. Саєнтологія не може вважатися сектою не лише тому, що українське законодавство таким поняттям не оперує і тому тільки, що це поняття має виразно образливу коннотацію (відтінок). Саєнтологія не є сектою також і з точки зору соціології релігії: вона не відкидає світ, а спрямовує своїх членів на досягнення успіху в ньому; активно бере участь у поцейбічних справах і вдосконаленні суспільства з огляду власного віровчення; не накладає на членів обмежень щодо спілкування з позацерковним оточенням; не вдається до ворожнечі стосовно інших релігій; не вдається до суворих табу в їжі, одязі, проведенні дозвілля.

2. Автори не віднайшли у віровченні та практиці саєнтології ні прямих закликів, ні опосередкованих положень, ні прихованих, завуальованих текстів, ні конкретних проявів, які були б спрямовані: на підрив безпеки та цілісності України; на цілісність особистості, права і свободи громадян; на відмову від виконання

64

законом встановлених громадських обов'язків; на вчинення будь-яких протиправних дій; закликали б до руйнування сім'ї, загрожували б моралі й здоров'ю українців.

3. Саєнтологія, як і абсолютно всі інші релігії, є продуктом еволюції. Жодна релігія не з'являється у вигляді цілковито завершеної системи доктрин, практик і організаційної структури. Саєнтологія не становить винятку — з елементів терапевтичної теорії за п'ятдесят років вона трансформувалася в релігійний комплекс, котрий продовжує свою еволюцію. Це стосується, в першу чергу, соціальної практики церкви. Тривала прискіплива увага до неї з боку громадськості, правоохоронних та фіскальних органів, численні судові процеси постійно примушують керівні органи Церкви не тільки адаптувати свої вимоги й практики до національних законодавств, але й вживати упереджувальні кроки, які б не дозволили звинувачувати Церкву в несумлінному приваблюванні нових членів, зловживанні їхньою довірою, фінансових махінаціях тощо. Так, скажімо, було впроваджено орієнтаційний курс, який дає характеристику того, що Церква може дати особі, серед членів стало поширюватися інформаційне видання "Інформація про податки і ваші пожертви", а також запроваджено систему, яка передбачає повернення у деяких випадках витрачених коштів.

65